Самгородоцька сільська рада

СІЛЬСЬКИЙ ГОЛОВА

ЧЕРНИПКО МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

            Самгородоцька місцева рада як територіальна громада створена в 1922 році.

Самгородок на карті Київської губернії 1821 року (фрагмент)

          

        А саме рішенням  ВУЦВК від 1З.XI.22р.відбулося перетворення  волості на район,  та 07.03.23р. у зв’язкузі злиттям  волостей і укрупнення новоутворених   районіввідбувається  злиття двох волостей Самгородоцької і Спичинецької.Новоутворений  Самгородоцький район набув площу  403,6 км², знаселення   30861 чол., сільських рад-17, населених пунктів-49.У звязку  з переходом на триступеневу систему  управлінняліквідується Київська губернія, а Самгородок  відноситьсядо утвореного в 1923 р. Бердичівського округу.  Але вже 17.06.25р.своєю наступною постановою про устрій  Бердичівського округуліквідуються Самгородоцький і Білопільський райони, які об’єднуютьсяз Козятинським районом. В цьому ж році  (09.IX.25)  Самгородок втрачаєстатус містечка  (міста) і стає, селом. В 1939 році село знову стає райцентром новоутвореного Самгородоцького району Вінницької області (село увійшло до складу області в 1932 році). Та Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.11.1957 року Самгородоцький район був об’єднаний з Козятинським, у складі якого перебуває до сьогодні.

          На даний час територія Самгородоцької сільської ради складає - 6802,8 га. що, знаходиться в південно-східній частині Козятинського району (на віддалі 25км. від районного центра міста Козятин), Вінницької області (на віддалі 65 км. від обласного центра міста Вінниці), та розкинулась на мальовничих берегах річки Десна (місцева назва – Десенка),  правій притоці річки  Південного Бугу.

        До складу територіальної громади сільської ради яка знаходиться в Селі Самгородок (вул. Леніна 48 тел.35-2-42) входять населені пункти сіл Самгородок (1940 жителів), Коритовата (112 жителів), Красне (116 жителів), Лозівка (288 жителів). Головою

Сільської ради є Чернипко Микола Васильович.      

У Самгородку працює 2 школи: загальноосвітня І-ІІІ ступенів ( підвозяться учні з п’яти навколишніх сіл) та школа-інтернат для дітей з вадами зору, музична школа, дитячий садок. Успішно функціонує сільський Будинок культури, бібліотека з досить великим книжковим фондом. Тут таки розташований музей села з вельми цікавою експозицією. Також працює дільнична лікарня, аптека, дільнична ветеринарна лікарня, відділення зв’язку, ощадкаса, низка торговельних закладів, цех з виготовлення тротуарної плитки. Основним землеорендарем місцевих паїв та бюджетоутворюючим підприємством являється приватна фірма ТОВ «АРЧІ» (керівник – Щелинський Олександр Єгорович, тел.35-2-34), та низка фермерських господарств найбільшим з яких являється ФГ «Лоза» села Лозівка ( керівник – Демидюк Василь Якович).

З селом налагоджене регулярне пряме автобусне сполучення з містами Козятин та Вінниця, забезпечене стійке покриття мережі стільникового зв’язку оператора Київстар.

Самгородоцька територіальна громада завжди перебувала на перетині шляхів та історичних епох пов’язаних з долею нашої країни і цьому є багато свідчень.

       Героїчно воювали наші земляки на фронтах  Другої Світової війни, а полеглий в боях у Прибалтиці (1945р.) ст.. сержант Леонтій Гук з с. Красного був нагороджений 3-ма  орденами Слави і став єдиним повним кавалером ордену Слава у Козятинському районі.

     Вшановуючи пам’ять полеглих при визволенні Самгородка у 1944 році воїнів, жителі села у 1956 році на громадські кошти спорудили пам’ятник-Меморіал над братською могилою. Тут було перепоховано загиблих воїнів із одиночних і братських могил сіл Самгородоцького району, а також перепоховано Героя Радянського Союзу І. І. Івіна,який помер від ран у шпиталі с. Кордішівка. Пізніше монумент був доповнений стелою і  прізвищами полеглих односельчан.

На західній околиці села в кінці 70-х років ХХ ст. при оранці поля було виявлено культурний шар (виорано декілька артефактів) Черняхівської культури. Приналежність знахідок до даної епохи встановили фахівці Вінницького краєзнавчого музею. Розкопки не проводились, але на даній площі була введена заборона обробляти ґрунт на глибину більш як 30 см.

 Серед будівель XVIIІ-XІХ ст. частково збереглось приміщення млина. Найвірогідніше це було складське приміщення, оскільки сам млин (водяний, а пізніше паровий) розташовувався трохи далі не зберігся. У 1934 році був надбудований 2-й поверх і у приміщенні розмістилась школа.

Будівництво нового три поверхового приміщення Самгородоцької середньої  школи було завершене в 1982 році.

В 1797році в селі Самгородок утворюється ромо-католицька громада і храм будується храм села,  який відноситься до Ново-Прилуцького костьолу, але вже у 1849 році стає самостійним, як костел Святого Вінцентія Ферретті пізніше перейменований в Костел Святої Анни .

Пам’ятка архітектури Костел Святої Анни (Святого Вінцентія Ферретті) був побудований у 1814 році. Фундатором був місцевий поміщик Купчинський. У 1822 році у храмі був встановлений орган (є свідчення, що він був вивезений німцько-фашистськими окупантами під час війни). У кінці 20-х років ХХ ст. храм був закритий і перетворений на склад, з 70-х в палац урочистих подій, дискотеку, сільський музей.

З 1992 року були відновлені богослужіння. Знайдено навіть камінь, що був встановлений при закладенні храму. Зараз силами не чисельної католицької общини проводиться косметичний ремонт костелу.

        

       У селі Самгородок в 1851 року на місці спаленої  православної церкви святого  Іоанна Богослова було споруджено нову з дерева, а при ній залишилась стара дзвіниця. У церкві правив службу батюшка Антоній Черняк з 1879 по1884 рік  він був двоюрідним братом класика Російської літерарури Федора Михайловича Достоєвського, у нашому селі він помер та був похований біля церкви.

       Нажаль церква святого  Іоанна Богослова не пережила подій Великої Вітчизняної війни (теж була спалена).

       Та у 1995 році була побудована та відкрита сучасна Богословська церква церкви святого  Іоанна Богослова.

        

      У різні роки в Самгородку проживало до 1,5 тисячі євреїв. До початку ХХ ст. діяла синагога та єврейська школа. Нажаль свідчень про них небагато, але на південній околиці збереглось єврейське кладовище останнє поховання.

Заповідні території у Самгородку представлені гідрологічним заказником місцевого значення “Опустя”, що був створений у 2005 році. У заказнику охороняється ділянка водно-болотної рослинності та популяція видри.

           Серед традицій нового часу можна відзначити святкування Купальської ночі в ніч з 6 на 7 липня. Уже десятиріччя у цей день відбувається справжнє народне гуляння. Щороку на це дійство збирається сила народу не лише з Самгородка, а й різних куточків району та області.

      

         Цікавими є також і інші заходи, що регулярно проводяться на базі місцевих Будинку культури та музичної школи.

Ласкаво просимо до Самгородка!